Мікровсесвіт під назвою інста-блог: хто в ньому живе, що в ньому вирує, та яке життя поза його межами?

Одна з найпопулярніших україномовних блогерів, власниця шоуруму та засновниця власного бренду одягу, Аліна Френдій

Інста-блогер? Поставила пост, зловила тисячі лайків, ще й на додачу подарунків від брендів отримала? І за це ще гроші платять?
На сьогодні так може думати:
а) бабця, яка взагалі не розуміє, навіщо такий великий «телефон» і що то за мережі такі «соціальні»?
б) людина, яка все ще скептично ставиться до блогерства, хоча потайки проглядає всі сторіси й стрічку кожного вечора.

Аби зрозуміти, що означає вести популярний блог і чи існує життя поза лайками, охопленням, коментарями та гівевеями, треба просто спитати про це в людини, життя якої тісно пов'язане з Мережею. У нашій новій публікації – позаінстаграмна, щира й не на жарт талановита Аліна Френдій. Нагадаємо, що сьогодні Аліна – один із найуспішніших Інстаграм-блогерів України.
Як усе почалося?
Десь років сім тому, коли ця історія починалась, я лиш здалека уявляла собі, що з того буде, але зараз неймовірно рада, що таке хобі переросло в дещо більше, що приносить задоволення, але, окрім цього, і прибуток.

До речі, на початку мого блогерства я всі фото так підписувала – просто смайликом. Тоді, у 2011-му, коли Інстаграм лише почав свою експансію, я взагалі скачала його, бо думала, що це програма для оброблення фото. Потім зрозуміла, що там можна викладати фото і вести таку собі історію життя в картинках. Так воно і було: дивилася профілі іноземних і російських блогерів, ігнорувала жарти однокласників, коли просила сфоткати, та й ставила собі гарні фото. Аж потім, коли разом із Петром (чоловік Аліни – Прим. автора) полетіли на Занзібар, я зробила пост про планування такої мандрівки й отримала шалений відгук. Зрозуміла, що час настав – і написала пост-знайомство. І люди почали писати, що досі думали, що я іноземний блогер, бо прізвище маю нетипове, а фото підписані смайлами. І поки ці смайли не почали ще говорити українською, довелось якось самій))

Звісно, зараз не буває і дня, щоб хтось не запитав мене про блог або не прокоментував мій пост. Але колись усе було по-іншому.
Життя блогера: яке воно? Розвага чи професія?

Відтоді кількість підписників зросла в сотні тисяч разів, і я тішусь тим людям, які слідкують за моїм життям. У них я іноді бачу своє відображення, знаходжу натхнення та, на щастя, стаю натхненням. Моя аудиторія – це переважно молоді, гарні, розумні жінки, і я рада бути для них корисною.

Але люди даремно плутають блогерство з певною розвагою, тому що, коли в тебе вже сотні тисяч підписників, ти не можеш просто запостити пейзаж, поставити емоджі під ним і чекати реакції. Ти сам від себе вимагаєш якісного контенту, за який на тебе підписалася аудиторія, якості та естетики в зовнішньому вигляді профілю, та й власне дотримання певної концепції, ідеї того, що ти бажаєш доносити кожного дня. Я постійно думаю про свою сторінку – як подати фото, що написати у сторіс, і так, це виснажує, оскільки є ще й офлайн-робота, яка потребує часу та зусиль. Ти ніби онлайн-психолог і муза для сотень тисяч людей. І, безумовно, ти перед цією аудиторією несеш відповідальність за кожну пораду, яку даєш; за кожну емоцію й кожне написане слово. Також ти системно отримуєш тисячі запитань, запитів і пропозицій. І усе це теж треба опрацювати. Якісно опрацювати. Масово спілкуватися з великою кількістю людей – це досить часто морально дуже непросто. Але в блогера вихідних немає)

У мріях і планах – діджітал детокс, але поки що на дальніх позиціях)

Про приємності та «бонуси» блогерства
Нещодавно в моєму житті сталася дуже яскрава подія – весілля. Основну сукню я купувала, а от другу отримала по співпраці із крупним брендом.


Такий приємний бонус корисний не тільки блогерам, але й, звісно, власникам магазинів. Адже охоплення в соціальних мережах дають можливість бізнесу підняти свій рівень пізнаваності. І це дуже непоодинока історія. Досить часто блогери отримують такі «цукерки». На бартері можна організувати багато приємностей) І я не вбачаю нічого поганого в тому, щоб ділитися з аудиторією якісними послугами, хорошими товарами чи унікальними компаніями.

До речі, мій перший подарунок за бартером – скраб для тіла. Досі пам'ятаю свою ще майже дитячу радість)
Про плани на майбутнє

Пріоритет (окрім блогу) – мій шоурум і власний бренд одягу, який я запустила зовсім недавно. Справ вистачає з головою, і в цій круговерті зрідка замислююсь: може, краще б удома спокійненько сиділа, домогосподарством займалася (сміється. – Прим. автора). Але, певно, не з моїм характером. Тому поки що я завзятий перфекціоніст, який працює на два міста – рідний Тернопіль та Київ – і намагається контролювати всі дрібниці. Наприклад, що стосується шоурума в Тернополі, то мені мало, що там є вже гарна і досвідчена команда, якій можна довіряти. Я все одно кожного дня перечитую дірект, прискіпуюсь, чому тут відповіли так, а тут не поставили смайлик. Бо це важливо, тому що клієнт-сервіс має бути належного рівня, коли хочеш створювати дійсно щось якісне. До того ж, ми плануємо розширитись і трішки захопити столицю, бо скоро закінчаться емоджі, якими можна відповісти на запитання «А коли вже шоурум у Києві?».
~
Про переїзд до Києва
До речі, зі столицею – це окрема історія. Насправді мій переїзд сюди відбувся не після весілля. У старших класах я хотіла вирватися та їхати завойовувати, тому потайки від батьків подала документи до київського вишу. І вступила! На татів жах, перший курс я вчилася тут, аж потім його вмовляння повернутися врешті спрацювали. Моїх очікувань університет не виправдав, і я «розвернулась і пішла». Аж ось минуло кілька років – і тут уже ми разом із чоловіком після весілля вирішили «завойовувати». Чим і займаємось із величезним задоволенням). Саме тут я почала створювати свій бренд одягу. Ще та авантюра, що виливається в прірву часу та зусиль. Але воно того варте, бо вважаю, що речі мають бути гарними, зручними, з якісних тканин, зробленими з душею і не обов'язково дуже дорогими.
Гардероб Френдій

Я сама одягаюсь переважно в демократичні бренди. Базові речі часто купую в мас-маркеті. Люблю українських молодих дизайнерів. Вважаю, що для того, аби мати красивий вигляд, не обов'язково вкладати у ваш лук «мільйон».

Сумки та взуття – то вже трохи інша історія, на яку я можу виділити більший бюджет. Звичайно, це не завжди виливається в тисячі гривень, але буває, що дівочі бажання перемагають і от на поличці опиняється омріяна сумка Діор)) Бажання ж повинні збуватися, хіба ні?)

Догляд Френдій

Що стосується косметики, то тут у мене мінімалізм. Тепер. Бо колись використовувала все, що надсилали магазини/бренди/салони краси, і хоч би якою якісною ця продукція була, моя шкіра такої еклектики не прийняла. Між іншим, ще один «побічний ефект» блогерства (посміхається. – Прим. автора). Тому зараз моя шкіра перебуває на лікувально-щадному режимі. Догляд підібраний правильний і, що важливо, мінімальнийJ Бовтанками з аптеки, скажу вам по-секрету, блогери теж користуються. Ну і якісним професійним доглядом, безперечно, теж. Такий мікс дає хороший результат.

Дохід Френдій

Безумовно, такий блог – це ще й заробіток. Реклама в Інстаграмі та комерційні проекти приносять свої матеріальні плоди, розмір яких залежить від наявності контракту чи частих окремих пропозицій. Заробіток може сягати значних сум – від 1 000 доларів до півмільйона гривень, залежно від активності. Але тут ключовий фактор – аудиторія. Накрутки – це зараз просто і доступно, але бажаного результату для комерційних проектів вони не принесуть. Та й взагалі, сумнівне задоволення знати, що тисячі лайків належать пустим сторінкам, а не реальним людям із власними думками. Тому я таким принципово не займаюсь і за яскравими несправжніми цифрами не бігаю.

Побічний ефект блогерства
Загалом ведення такого величезного блогу – явище достатньо позитивне, хоча інколи лякає тим, що люди знають про тебе майже все і слідкують за кожним твоїм кроком. Саме тому я не хочу виставляти напоказ кроки негативні, сумні, хибні і так далі. В усіх буває поганий настрій і життєві обставини, але напрошуватися на співчуття чи колективні скарги на затори або втому не хочеться, тому для мене негатив у блозі – табу. Так само, як і дуже особисті моменти. У мене ніколи не буває суперечок із чоловіком, що якесь фото – це вже занадто. Я знаю межі й вмію виокремити власне життя. Не завжди вчасно вмію відгородитися від телефона, на жаль, тому деколи чоловік мусить витягнути мене з віртуального в реальне. Але він розуміє, що я не скролю стрічку від нудьги, а працюю. А я розумію, що іноді треба спинятись і лишати телефон осторонь, бо живе спілкування важливіше. Тому жодних образ – ані в житті, ані в блозі.

Моя філософія – це гарний настрій, краса й гармонія. І трішки добрих смайликів)

Наш партнёр: Philip Martin's Ukraine
Эксклюзивный дистрибьютор
Philip Martin's в Украине
ООО «Rhema Ukraine»

Web: philip-martins.com.ua
Тел: +38 044 594 35 70
E-mail: shop@philip-martins.com.ua